Свідок звитяжної слави

З липня 1941 р. по 12 грудня 1943 р. село Вершаці було окуповано фашистами.

В битві за село біля хутора Московський було підбито 4 радянських танки Т-34 та три легкі танки Т-70 М. В боях за Вершаці загинуло 43 воїни. Поховані вони у братській могилі в центрі села. Як свідок звитяжної слави, над могилою встановлено танк Т-70. У червні 1944 р. зимовниківці під керівнцтвом старшини Зателюка виготовили із дерев’яних колод постамент. На вигоні викопали квадратну яму. В ній гвардійці перепоховали однополчан. Постамент увінчали 43 прізвища вбитих у бою за Вершаці радянських воїнів, імена 9 з них до цього часу невідомі.

В грудні 1943 року радянські воїни гнали фашистів на захід, в сторону селища Олександрівка, тому танк Т-70М був встановлений гарматою на захід. На передній частині танка-пам’ятника прикріпили дошку з прізвищами загиблих визволителів. Танк Т-70М вважається одним з кращих легких танків Червоної армії Другої світової війни. Розроблений в листопаді 1941 року конструкторським бюром Горьківського автозаводу під керівництвом Н.А.Астрова танк Т-70 влітку модернізували. У1942 року автозаводи №38 (Кіров), Горьківський імені Молотова розпочали серійне виробництво Т-70М з удосконаленою ходовою частиною. Бойовий комплект гармати був скорочений і становив 70 пострілів, кількість патронів до кулемета – 945. Завдяки модернізації збільшена ширина траків та опорних катків, а також діаметр зубчатого вінця ведучих коліс. Внаслідок цього маса танка збільшилась до 10 тонн, а запас ходу зменшився і становив 250 мм.

Згідно розпорядження НКВП від 21 листопада 1942 року всі танки Т-70М повинні були мати радіостанції, але фактично це не виконано, хоч у вершацькому танку Т-70М , випуску 1942 року, радіостанція таки була встановлена.

Книга «Легкие танки Второй Мировой» дає такі відомості про тактико-технічну характеристику танка Т-70М з радіостанцією: «Боевая масса - 10 т., экипаж – 2 ч., оружие: 45 мм пушка, 20 к образца 1943 года, 7,62 мм пулемет ДТ образца 1929 года. Приборы прицеливания: телескопический ТМФ, бронирование: лоб корпуса – 34-35 мм, крыша и днище – 6-15 мм, борт – 15 мм, корма – 6-15 мм, башня – 35 мм, двигатель – два ГАЗ-203, 6 -цилиндровых, карбюраторных, рядных, жидкостного охлаждения, сумарная мощность 140 лс при 3400 об/мин, сумарный рабочий обьем 6960 м³, максимальная скорость 45 км/час»

В червні 1942 року в місті Муром були сформовані тільки з легких танків Т-70 і Т-70М танкові бригади №157 і №162. Вперше танки Т-70М брали участь в боях на південно-західних напрямках у липні 1942 року. На 26 червня 1942 року в четвертому танковому корпусі 21-ї армії Південно-Західного фронту налічувалось 30 танків Т-70М. Під час боїв, які продовжувались із 28 червня по 7 липня, всі вони знищені.

Озброєння та броньований захст танків Т-70М були досить слабкі. Вони не могли вести рівноцінний бій з важкими німецькими танками «Тигр», «Пантера», «Фердинат». Це головна причина припинення масового виробництва Т-70 і Т-70М. Всього за 1942-1943 роки заводи випустили 5000 танків Т-70М. Нарком оборони СРСР від 3 вересня 1942 року запропонував сформувати «15 бронебатальйонів, штат из двох рот бронемашин БА-64 і роти Т-70М».

Спочатку новостворені батальйони входили у резерви Ставки ВДК, а згодом танки

Т-70М використовували тільки у розвідувальних операціях. Весною 1944 року легкий танк Т-70М був виключений із штатів танкових військ, але потрібно зазначати, що майже до кінця війни танки Т-70М виконували функції командирських.

На сьогодні із 5 тис. легких танків Т-70М залишилося 2 – на Україні (село Вершаці Чигиринського району) та у Фінляндії. Танк Т-70М вважається одним з кращих легких танків Червоної армії Другої світової війни. Маса танка приблизно – 10 тонн.