Історія школи

Перша церковно-приходська школа в селі Вершаці була відкрита в другій половині ХІХ ст.. З 1880 року було дозволено спільне навчання хлопців і дівчат. У 1884 році школа дістала назву „церковно-парафіальної”. Крім закону божого елементарної грамоти, читання та церковного співу в школі було запровадження вивчення історії, географії та математики, створено бібліотеку церковної літератури та книг для „народного чтєнія”.

У Вершацях була двокласна школа з чотирирічним терміном навчання. Утримувалась вона коштом сільської громади.

Згідно даних всеросійського перепису у 1896 році в школі навчалося 80 дітей (73 хлопця і 7 дівчат). Школа відносилась до Олександрівського повіту

Стецівської волості Херсонської губернії. На той час в селі проживало 2904 жителі при 514 господарствах. Більшість дітей в школу не ходила, бо з 8-10 років значній кількості дітей доводилося йти в найми, а потім на заробітки. Заняття в школі починалися з 15 жовтня після Покрови і тривало до Великодня. У 1917 році в село приїхав Костянтин Олександрович Білокінь, що закінчив Шамівську церковно-учительську семінарію. Від священика він прийняв школу і з вересня 1917 року був учителем перших-четвертих класів. В класах були учні кількох вікових груп. Незабаром надійшов наказ спалити всю церковну літературу і підручники, а обидві школи об’єднати в одну і Костянтин Олександрович Білокінь був призначений першим директором, чи як тоді називали завідуючим, Вершацької трудової школи до 1928 року.

Після 1928 року почалася перевірка „на класове походження вчителів” школи. В цей час в селі розпочався „процес розкуркулювання”. Білокінь К.О. був знятий з посади директора школи, за те, що його батько був завідуючим поштою у Дмитрівці до Жовтневої революції. Він почав знову працювати рядовим вчителем 1-4 класів, а з 1930 року - викладачем фізики і біології. Після закінчення Полтавського інституту факультету біохімії, викладав біологію, хімію і фізику, потім було дозволено працювати завпедом школи з вересня 1934 року по 1938 рік. Школа відносилась до Олександрійської округи Глинського району Катеринославщини.З 1930 по 1933 рр. Вершацька трудова школа відносилась до Глинського району Кременчуцької округи. На початку 30-х рр., в роки колективізації, під шкільне приміщення було забрано хати розкуркулених жителів села. В цей період було організовано хату – лік без, яка знаходилась на Довгій Вулиці, навчання проводилось для дорослих після обіду. Навчав Гаркуша Олександр Іванович.

В 1929-1930 роках під час посівної учнів старших класів відпускали з школи, щоб вони допомогли батькам. Заняття в школі велося в дві зміни. Під час колективізації на Довгій вулиці був виселений із хати Чубин Конон, а хату віддали під класи школи. На Чубинівці з хати виселили Чубина Федя Петровича - заможного селянина, а в його хаті організували майстерню школи і навчання ковальській справі. Завідував майстернею Боцман Петро. На теперішній вулиці Стежка, від повороту Базарної вулиці, друга хата від краю була забрана у Чубина Никона, його виселено, а в ній організовано хату-лікнеп. Учні ходили читати газети і журнали в хату-читальню на Замості. Місцеві умільці Іван Іванов, Іванов Яків Сидорович самі виготовляли скрипки і мандоліни, на яких вчилися грати, часто не знаючи навіть нот, але мелодію сприймали на слух. В 1939 році було утворено Кіровоградську область, до якої було віднесено і Вершацьку школу. В 1944 році вчителями Вершацької школи були: Мазуренко Тетяна Юхимівна, вчитель 1-4 класів, її чоловік з 1946 року - Мазуренко Михайло Тимофійович, вчитель історії, Мущенко Ольга Миколаївна - математик, Сігіденко Олександр Петрович - математик, Гаркуша Андрій Прокопович - вчитель 1-4 класів, Костенко Олександр Іванович - вчитель 1-4 класів, Перепелиця Петро Михайлович - вчитель співів, його дружина - Перепелиця Марія Карлівна - вчитель німецької мови, Фауре Фрідріх Карлович - вчитель німецької мови, Білокінь Любов Григорівна - вчителька 1-4 класів, вчителькою 1-4 класів була призначена і Лехтар Парасков’я Прокопівна, пізніше переведена на посаду вчительки української мови і літератури. Людиною, яку можна вважати видатною для села Вершаці та освіти Чигиринщини, що 45 років свого життя провела в праці на благо краю, присвятила навчанню та вихованню підростаючого покоління, є Лехтар Парасковія Прокопівна: вчитель української мови, директор школи і просто чудовий педагог. Вона народилася 1922 р. в селі Вершаці Чигиринського району Черкаської області. Після закінчення Вершацької семирічної школи з 1936 по 1939 рік навчалася в Кіровоградському педагогічному технікумі, а в 1941 році закінчила Кременчуцький учительський інститут. Трудову діяльність розпочала в 1943 році вчителем початкових класів, а згодом - викладачем української мови та літератури. З 1950 року Лехтар П.П. працювала завучем Вершацької семирічної школи. За сумлінну педагогічну роботу 1959 року Міністерство освіти УРСР нагородило її значком «Відмінник народної освіти». Парасковія Прокопівна займала активну громадську позицію. Тривалий час була членом виконкому Вершацької сільської ради, головою жіночої ради. В 1972 році Парасковія Прокопівна очолила педколектив і стала директором Вершацької восьмирічної школи. Цю посаду вона займала до 1979 року. Під її керівництвом педколектив школи досяг значних успіхів.

На початку 60 – х р.р. Вершацька школа була реорганізована в восьмирічну. В середині 60 – х років почалося будівництво нового приміщення школи, яке завершилось у 1968 році до 50-ти річчя радянської влади.

З 1991 року Вершацька неповносередня школа реорганізується в середню. При школі було відкрито шкільний краєзнавчий музей, який стає центром науково-дослідної роботи школярів, національного і патріотичного виховання.

На сучасному етапі у Вершацькій ЗОШ І-ІІІ ступенів навчається 85 учнів, працює 18 вчителів. З 1982 року педагогічний колектив Вершацької школи очолює Магда Василь Петрович.